|
ВІДНОСИНИ
УКРАЇНА-НАТО В ЦИФРАХ І ФАКТАХ
(інформаційно-аналітичні
матеріали)
НАТО (NATO – North
Atlantic Treaty Organisation) – Організація
Північноатлантичного договору (за назвою
підписаного в Вашингтоні 4 квітня 1949 року
відповідно до Статті 51 Статуту ООН
установчого документу Організації).
Членами НАТО є 26 держав Європи та
Північної Америки.
З 4 квітня 1949
року члени НАТО - США, Канада,
Великобританія, Франція, Португалія,
Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург,
Норвегія, Данія, Ісландія. У 1952 році до
НАТО ввійшли Греція і Туреччина, в 1955 р. –
ФРН, у 1982 р. – Іспанія, в 1999р. – Польща,
Чехія та Угорщина, в 2004 р. – Латвія, Литва,
Естонія, Словенія, Болгарія, Румунія і
Словаччина.
Штаб-квартира
організації розташована в Брюсселі (Бельгія).
Штаб
Верховного Головнокомандувача об’єднаними
збройними силами НАТО в Європі
знаходиться в м.Монс (Бельгія).
Функціональне командування —
Командування об’єднаних збройних сил
НАТО з питань трансформації розміщене м.Норфолк
(США).
Ухвалення всіх
рішень в НАТО відбувається на принципі
консенсусу.
Емблема НАТО
затверджена у жовтні 1953 року. Коло
символізує єдність та співпрацю, компас -
спільний шлях до миру, який обрали для
себе країни-члени.
1.
Основні нормативно-правові документи
України у сфері євроатлантичної
інтеграції:
- Постанова
Верховної Ради України від 2 липня 1993 р.
№3360-ХІІ “Основні напрями зовнішньої
політики України”.
- Рішення Ради
національної безпеки і оборони України
від 23 травня 2002 р. “Про Стратегію України
щодо Організації Північноатлантичного
договору (НАТО)”, введене в дію
відповідним Указом Президента України
від 8 липня 2002 р.
- Постанова
Верховної Ради України від 21 листопада 2002
р. №233-IV “Про рекомендації
парламентських слухань про
взаємовідносини та співробітництво
України з НАТО”.
- Закон України
від 19 червня 2003 р. № 964-IV “Про основи
національної безпеки України”.
- Указ
Президента України від 21 квітня 2005 р.
№702/2005 “Питання Воєнної доктрини України”.
- Указ
Президента України від 12 лютого 2007 р.
№105/2007 „Про Стратегію національної
безпеки України”.
2.
Започаткування відносин Україна-НАТО:
Перші контакти
встановлені восени 1991 р. (візит
представника МЗС).
Перший візит
Генерального секретаря НАТО М.Вернера до
Києва – 22-23 лютого 1992 р. Під час візиту
Україну було запрошено до участі в Раді
Північноатлантичного співробітництва (РПАС).
Перший візит
Президента України (Л.Кравчука) до штаб-квартири
НАТО – 8 липня 1992 р.
3.
Основні етапи розвитку відносин:
Березень 1992 р.
Україна стала членом Ради
Північноатлантичного співробітництва (РПАС).
8 лютого 1994 р.
Україна підписала Рамковий документ
програми “Партнерство заради миру” (ПЗМ).
В результаті, підрозділи Збройних Сил
України отримали можливість брати участь
у спільних з країнами-членами та
партнерами НАТО військових навчаннях.
14 вересня 1995
року прийнято Спільну заяву України і
НАТО щодо започаткування "розширених і
поглиблених" відносин, які наприкінці
1996 року дійшли у своїй еволюції до "особливих
та ефективних", заклавши основи для
початку 20 березня 1997 року офіційних
переговорів щодо формалізації відносин
особливого партнерства між Україною та
НАТО.
30 травня 1997 р.
Україна стає співзасновницею та
учасником наступниці РПАС – Ради
євроатлантичного партнерства (РЄАП), до
якої на сьогодні входять 26 держав-членів
НАТО та 23 держави-партнери.
9 липня 1997 р.
Україна та НАТО підписують Хартію про
особливе партнерство. Створюється
унікальний орган координації співпраці (аналог
діє тільки між НАТО та Росією) – Комісія
Україна-НАТО (КУН), в рамках якої діють
спільні робочі групи(СРГ) з питань
воєнної реформи, озброєнь, економічної
безпеки, планування на випадок
надзвичайних ситуацій, з питань науки і
захисту довкілля.
22 листопада 2002
р. на засіданні КУН у Празі було схвалено
План дій Україна-НАТО, в рамках якого
реалізуються щорічні Цільові плани
Україна-НАТО.
21 квітня 2005 р.
на засіданні КУН у Вільнюсі
започатковано Інтенсифікований діалог з
НАТО з питань набуття членства та
відповідних реформ.
22 жовтня 2007 р.
Президент Віктор Ющенкона відкритті
засідання Ради міністрів оборони країн
Південно-Східної Європи у Києві
підтвердив незмінність курсу України на
членство у НАТО та ЄС і закликав
європейських партнерів підтримати нашу
державу у її прагненні приєднатися до
Плану дій щодо членства. „Рубіжною
позицією в цьому питанні українська
сторона розглядає наступний саміт
Альянсу у Бухаресті у квітні цьогороку,”
– заявив Президент.
7 грудня 2007 р. у
Брюсселі відбулося засідання Комісії
Україна-НАТО на рівні міністрів
закордонних справ, на якому українська
сторона звернулася до представників
країн-членів НАТО з проханням підтримати
намір України приєднатися до Плану дій
щодо членства в ході Бухарестського
саміту Альянсу 2-4 квітня 2008 року. У свою
чергу, більшість союзників пов’язала
розгляд питання про поглиблення
співробітництва з Україною з швидким
формуванням в Україні урядової коаліції
та досягненням консенсусу щодо
майбутнього рівня співпраці нашої
держави з НАТО між Прем’єр-міністром та
Президентом України.
18 січня 2008 р.
Міністр закордонних справ Володимир
Огризко передав Генеральному секретарю
НАТО Яапу де Хооп Схефферу листа за
підписами Президента, Голови Верховної
Ради та Прем’єр-міністра України, в якому
висловлюється спільна позиція щодо
необхідності та готовності України
приєднатися до ПДЧ в ході саміту
Організації в Бухаресті.
29 січня 2008 р.
Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко
провела зустріч з Генеральним секретарем
НАТО Я.Схеффером, що відбулася у штаб-квартирі
НАТО, Брюссель.Прем’єр-міністр та
Генеральний секретар обговорили
двостороннє співробітництво в рамках
Інтенсифікованого діалогу Україна-НАТО
та отриманий на адресу Генерального
секретаря лист за підписом керівників
української держави з проханням
розглянути можливість приєднання
України до ПДЧ на квітневому самміті НАТО
в Бухаресті.
|