-
У
зв'язку зі зверненням Президента України,
Голови Верховної Ради України та Прем'єр-міністра
України з листом до Генерального
секретаря НАТО, у якому висловлюється
зацікавленість України у приєднанні до
Плану дій щодо членства в НАТО
У
зв'язку зі зверненням Президента України,
Голови Верховної Ради України та Прем'єр-міністра
України з листом до Генерального
секретаря НАТО, у якому висловлюється
зацікавленість України у приєднанні до
Плану дій щодо членства в НАТО
Звернення
Президента
України, Голови Верховної Ради України та
Прем'єр-міністра України з листом до
Генерального секретаря НАТО.
Його
Високоповажності
пану
Яапу де Хооп Схефферу
Генеральному
секретарю НАТО
м.
Брюссель
Вельмишановний
пане Генеральний секретар,
З
часу відновлення незалежності у 1991 році
Україна пройшла тривалий шлях зближення
з НАТО: від плідного співробітництва в
рамках Програми «Партнерство заради миру»
та спеціальних стосунків у форматі
Хартії про особливе партнерство до
ефективної взаємодії в рамках Плану дій
Україна–НАТО та Інтенсифікованого
діалогу з питань членства та відповідних
реформ.
Політика
євроатлантичної інтеграції визначена
національним законодавством, не
спрямована проти третіх держав і має на
меті майбутнє членство України в
Організації Північноатлантичного
договору, про що порадимося з українським
народом.
Повністю
поділяючи європейські демократичні
цінності, держава усвідомлює себе
частиною євроатлантичного безпекового
простору і готова разом з НАТО та
партнерами Альянсу за рівних умов
протидіяти спільним загрозам безпеці.
Саме тому Україна поглиблюватиме і
розширюватиме цей напрям співпраці з
Альянсом, забезпечуючи подальшу участь у
миротворчих та антитерористичних
операціях, що здійснюються під егідою
НАТО.
Україна
є надійним партнером Альянсу і у своїй
зовнішній політиці, підтримуючи в тих чи
інших форматах, зокрема в рамках ООН та
ОБСЄ, або шляхом приєднання до позиції ЄС,
сучасні підходи щодо вирішення нагальних
проблем європейської і світової безпеки.
Україна
активно взаємодіє з державами-членами
НАТО в рамках нових механізмів співпраці
з дотримання і виконання базових
договорів з проблематики міжнародної
безпеки. Наша держава, зокрема,
приєдналася до «Ініціативи з безпеки у
галузі нерозповсюдження», «Глобальної
ініціативи боротьби з ядерним тероризмом»,
Групи восьми «Глобальне партнерство
проти нерозповсюдження зброї масового
знищення та відповідних матеріалів».
Україна
є визнаним регіональним лідером і
виступає за зміцнення регіональної
безпеки, зокрема в рамках ОЧЕС, ГУАМ,
Центральноєвропейської ініціативи – за
тісної співпраці з НАТО та Європейським
Союзом.
Глибинні
й незворотні демократичні перетворення
стали сьогодні об'єктивними передумовами
вирішення принципово важливих питань для
повного досягнення всіх критеріїв,
необхідних для членства в Організації
Північноатлантичного договору.
Поглиблення
широкомасштабних реформ у політичній,
економічній, оборонній, безпековій,
правовій та інших сферах, що має на меті
зміцнення демократичних інституцій,
добробуту та безпеки українського народу,
є нашим головним пріоритетом.
Важливим
напрямом діяльності залишається
планомірна та цілеспрямована
інформаційно-роз'яснювальна робота з
широкого кола питань співробітництва
України з НАТО. Програма Уряду передбачає
на це суттєве збільшення бюджетних
асигнувань.
Сподіваємося,
що досягнутий Україною прогрес у рамках
Інтенсифікованого діалогу з питань
членства та відповідних реформ
найближчим часом буде визнаний Альянсом.
Нині Україна зацікавлена у приєднанні до
Плану дій щодо членства в НАТО.
Розраховуємо
на те, що рівень готовності нашої держави
до нових зобов'язань стане основою для
позитивної відповіді під час наступного
саміту Україна – НАТО у Бухаресті у
квітні 2008 року.
Президент
України
Голова Верховної
Прем'єр-міністр
Ради України
України
В.ЮЩЕНКО
А.ЯЦЕНЮК
Ю.ТИМОШЕНКО
ПЛАН
ДІЙ ЩОДО ЧЛЕНСТВА В НАТО (ПДЧ)
[у стислому
вигляді]
(запроваджено
24 квітня 1999 року на самміті НАТО у
Вашингтоні)
У
цій програмі претендентам пропонується
перелік заходів, з якого вони можуть
вибрати ті, що, на їх думку, є найціннішими
з точки зору сприяння їх підготовці.
Активна участь в механізмах програми «Партнерство
заради миру» (ПЗМ) та Ради
євроатлантичного партнерства (РЄАП)
залишається суттєво важливою для країн-претендентів,
які бажають далі поглибити своє
військово-політичне залучення до
діяльності Альянсу.
Будь-яке
рішення щодо запрошення країни-претендента
розпочати з Альянсом переговори стосовно
приєднання до НАТО прийматиметься в
кожному конкретному випадку країнами-членами
НАТО згідно з параграфом 8 Декларації
Мадридського (1997 р.) саміту та
Декларацією Вашингтонського саміту.
Участь у Плані дій щодо членства в НАТО,
що має відбуватися на основі
самодиференціації, не означає існування
ані будь-якого масового розкладу щодо
прийняття таких рішень, ані будь-якої
гарантії членства. Цю програму не можна
вважати переліком критеріїв для набуття
членства.
Впровадження
Плану дій щодо членства
в НАТО
План
дій щодо членства в НАТО, який є фактичним
проявом політики відкритих дверей,
складається з п'яти розділів, а саме:
I.
Політичні та економічні питання
II.
Оборона / Військові питання
III.
Питання ресурсів
IV.
Питання безпеки
V.
Правові питання
У
кожному з цих розділів ПДЧ визначено
питання, які можуть бути предметом
обговорення (список не є вичерпним), та
висвітлюються механізми, за допомогою
яких можна якнайкраще здійснювати
підготовку до можливого отримання
членства. Перелік питань, визначених для
обговорення, не являє собою набір
критеріїв для отримання членства; цей
перелік розрахований на те, щоб охопити
всі ті проблеми, які визначать для себе
самі країни-претенденти як питання, котрі
вони бажають розглянути.
Від
кожної країни-претендента
вимагатиметься розробити річну
національну програму підготовчої
діяльності до можливого майбутнього
членства з визначенням завдань та цілей
підготовки і де б містилася конкретна
інформація щодо заходів, які вживаються,
відповідальних за це органів, а там, де це
доцільно, також графік роботи щодо
конкретних аспектів такої підготовки.
Країни-претенденти, коли вважатимуть за
потрібне, зможуть модернізувати цю
програму. Програма формуватиме основу, з
допомогою якої з боку Альянсу можна буде
простежити прогрес, досягнутий країнами-претендентами
та для забезпечення зворотного зв'язку.
І.
ПОЛІТИЧНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ПИТАННЯ
Країнам-претендентам
буде запропонована можливість
обговорити та обґрунтувати своє бажання
і спроможність взяти на себе зобов'язання
згідно з Вашингтонським договором (1949
року) та відповідними положеннями
дослідження з питання про розширення
НАТО. Майбутні члени мають відповідати
базовим принципам, викладеним у
Вашингтонському договорі, таким як
демократія, свобода особи та іншим
відповідним положенням, викладеним у
преамбулі до Вашингтонського договору.
II.
ОБОРОННІ ТА ВІЙСЬКОВІ ПИТАННЯ
Спроможність
країн-претендентів робити свій внесок
військового характеру в колективну
оборону та у виконання нових завдань, що
постають перед Альянсом, а також їх
готовність взяти на себе зобов'язання
щодо поступового удосконалення своєї
обороноздатності становитимуть ті
чинники, що враховуватимуться при
визначенні їх придатності для членства в
НАТО. Широкомасштабна участь в
оперативних заходах програми "Партнерство
заради миру" є істотною складовою
цього процесу, оскільки це дасть змогу
далі поглибити політичні та військові зв'язки
країн-претендентів з Альянсом, сприяючи
їх підготовці до участі в усіх видах
нових місій. Нові члени Альянсу мають
бути готовими до розподілу функцій,
ризиків, обов'язків, вигод та витрат, пов'язаних
з колективною безпекою та колективною
обороною. Слід передбачити їх приєднання
до стратегії Альянсу згідно з
положеннями, викладеними в Стратегічній
концепції та в інших заявах країн-членів
на рівні міністрів.
ІІІ.
ПИТАННЯ КОШТІВ
Очікується,
що нові члени Альянсу виділять достатню
суму бюджетних коштів на те, щоб бути в
змозі виконати всі ті зобов'язання, які
випливають із можливого членства. Через
національні програми в країнах-претендентах
мають бути створені необхідні структури
з питань планування та виконання таких
оборонних бюджетів, які відповідали б
визначеним пріоритетам у сфері
оборони та передбачали б відповідні
схеми навчання для ознайомлення
персоналу з існуючими в НАТО практикою та
процедурами з метою підготовки до
можливої в майбутньому участі в роботі
структур Альянсу.
IV.
ПИТАННЯ БЕЗПЕКИ
Від
країн-претендентів очікується, що вони
після приєднання запровадять достатні
засоби безпеки та процедури для
гарантування захисту найбільш
засекреченої інформації відповідно до
положень політики НАТО з питань безпеки
інформації.
V.
ПРАВОВІ ПИТАННЯ
Для
забезпечення виконання зобов'язань
стосовно членства в НАТО країни-претенденти
мають ознайомитися з належними правовими
механізмами та угодами, якими керується
НАТО для забезпечення співробітництва в
своїй структурі. Це має надати країнам-претендентам
можливість ретельно проаналізувати своє
внутрішнє законодавство щодо його
сумісності з нормативними положеннями
НАТО. Крім того, країни-претенденти мають
бути належним чином поінформовані про
формальний юридичний процес, що передує
членству.
Що таке План дій щодо членства у НАТО?
План дій з підготовки до членства (ПДЧ)
– програма НАТО, що передбачає надання
порад, допомоги і практичної підтримки
залежно від індивідуальних потреб країн,
що прагнуть вступити до Альянсу.
Але необхідно підкреслити, що приєднання
до Плану дій щодо членства і його
виконання зовсім не означає і не гарантує
вступу до НАТО, а лише робить країну
більш готовою до постановки питання щодо
можливого майбутнього членства. Тобто, заявка на приєднання до ПДЧ і заявка на
вступ до НАТО не є одним і тим самим.
Так, ще з 1999 року Албанія і Македонія, а з
2002 року і Хорватія є учасниками ПДЧ, але
всі ці три країни досі не є і членами НАТО
і не обов’язково ними стануть.
Питання вступу чи не
вступу до НАТО вирішується урядом
України самостійно, вже тільки після
виконання Плану дій щодо членства. При
чому таке рішення, згідно вимог НАТО, обов’язково
має враховувати думку громадськості.
На практиці План дій щодо членства
охоплює політичні та економічні питання,
оборонні та військові питання, питання
ефективності витрачання бюджетних
ресурсів, питання безпеки інформації та
особового складу, а також правові питання.
Конкретно в разі приєднання до ПДЧ у
відносинах між нашою державою і НАТО були
б здійснені наступні кроки:
-
Україна
мала б представити державам-членам
Альянсу звіт про те, наскільки політика
держави відповідає принципам демократії
і особистої свободи (включаючи
верховенство права, захист прав людини
включно з правами національних меншин,
демократичний громадянський контроль
над власними збройними силами,
врегулювання міжнародних суперечок
мирними засобами та відмова від
застосування сили у будь-якому вигляді,
несумісному з цілями Організації Об’єднаних
Націй (ООН)), а також економічної свободи,
соціальної справедливості та
екологічної відповідальності;
-
Альянс
надавав би Україні максимальне сприяння
для розвитку потенціалу її збройних сил,
включаючи підвищення оперативної
сумісності з збройними силами інших
держав-членів НАТО (конкретно це означає
перехід на кращі зразки правил
управління військами та організації зв’язку
між підрозділами) шляхом інтенсивних
консультацій, допомоги в проведенні
військового планування, тренінгів та
спільних навчань;
-
Українські
фахівці вивчали би (шляхом проведення
навчання, стажувань та консультацій)
досвід держав-членів НАТО у формуванні та
ефективному використанні своїх
оборонних бюджетів;
-
Українські
фахівці пройшли би навчання з питань
захисту інформації та безпеки особового
складу;
-
Україна і
НАТО здійснювали б обмін інформацією
щодо положень у сферах безпеки та оборони,
які містяться у внутрішньому
законодавстві та міжнародних договорах
країн – членів НАТО і України.
З огляду на вище викладене, очевидно,
що рішення про приєднання України до
Плану дій щодо членства у НАТО надасть
нашій державі значних практичних вигод у
вигляді більш відповідальних, прозорих
та ефективних дій уряду – і не тільки у
сферах безпеки та оборони, але і у
внутрішній, зовнішній, економічній та
правовій політиці.
|